До уроку літературного читання

Ялинка.

Олександр Олесь

Раз я взувся в чобітки,

 Одягнувся в кожушинку,

 Сам запрігся в саночки

 І поїхав по ялинку.

 Ледве я зрубати встиг,

 Ледве став ялинку брати,

 А на мене зайчик — плиг!

 Став ялинку віднімати.

 Я — сюди, а він — туди...

 «Не віддам, — кричить, — нізащо!

 Ти ялинку посади,

 А тоді рубай, ледащо!

 Не пущу, і не проси!

 І цяцьками можна гратись:

 Порубаєте ліси —

 Ніде буде і сховатись.

 А у лісі скрізь вовки,

 І ведмеді, і лисиці,

 І ворони, і граки,

 І розбійниці-синиці».

 Страшно стало... «Ой, пусти!

 Не держи мене за поли!

 Бідний зайчику, прости, —

 Я не буду більш ніколи!»

 Низько, низько я зігнувсь,

 І ще нижче скинув шапку...

 Зайчик весело всміхнувсь

 І подав сіреньку лапку.